Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!

Батьківський всеобуч

Дата: 24 квітня 2021 о 13:22, Оновлено 1 травня 2021 о 17:33

У звязку з локдауном, школярі знову переходять на дистанційне навчання.

Організувати таке навчання для батьків буває доволі складно, але це вимушені заходи.

  • Повна загальна середня освіта є обов’язковою (Конституція України, ст.53).
  • Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладена на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх замінюють (Закон України про загальну середню освіту, ст.6, п.5).
  • Батьки є суб'єктами дистанційного навчання (разом із учнями та педагогічними працівниками), і надзвичайно важливе значення має їхнє сприяння виконанню дитиною освітньої програми та досягнення дитиною певних результатів навчання.
  • Якщо учень не відвідує школу без поважних причини (навіть якщо це заняття під час дистанційного навчання ), батьки мають повідомити про це, оскільки саме батьки повинні забезпечити перебування учня в закладі освіти й відповідають за це.
  • Якщо такі ситуації повторюються і є систематичними, а батьки не реагують належно, то керівництво школи має право звернутися до правоохоронних органів для притягнення батьків до відповідальності за невиконання своїх обов’язків.
  • Наслідками таких ситуацій можуть бути як притягнення батьків до адміністративної відповідальності, так і позбавлення батьківських прав.

Обов’язки батьків як учасників освітнього процесу:

  1. забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;
  2. сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
  3. поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
  4. дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності);
  5. сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);
  6. виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
  7. Адміністративна відповідальність батьків встановлюється, виходячи із вимог КЗУпАП за ухилення від виконання покладених законом обов’язків. (ст 184 КЗУпАП).

Як подолати стрес та попередити емоційне вигорання

Авторки-упорядниці: Мельник Людмила, когнітивно-поведінковий психолог;

Романюк Ганна, сімейний психолог;

Короленко Олена, соціальна працівниця.

Поради для батьків щодо управління власними стресами, а також щодо попередження й подолання емоційного вигоряння для того, щоб мати ресурс бути хорошими батьками, ефективно допомагати дитині розв’язувати її життєві завдання та швидко й екологічно долати негаразди. подолати стрес та попередити емоційне вигорання

Стрес. Покрокова робота зі стресом

Стрес – це реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні. Загалом стрес – це нормальна реакція здорової людини, захисний механізм нашого організму. Виникнення стресу означає, що людина включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. Під час стресу відбуваються глобальні психофізіологічні, біохімічні зміни в організмі, спрямовані на мобілізацію захисних сил та адаптацію до ситуації. Стрес супроводжує щоденне життя людини. Ми постійно перебуваємо під його впливом. Однак деякі люди страждають від стресу, який є настільки частим або настільки сильним/інтенсивним, що це може серйозно вплинути на якість їхнього життя. Переживаючи стрес, людина може потрапити в замкнене коло, яке підкріплює та поглиблює цей стан. Окрім цього, у стані стресу, напруження, втоми люди схильні покладатися на методи, які можуть призводити до конфліктів чи образ. Неефективне подолання життєвих негараздів штовхає багатьох людей на необдумані вчинки та реакції, що може ускладнювати їхні стосунки з дітьми та негативно впливати на здатність дітей справлятися з бідою, що трапилася.

Ви, батьки – незамінні люди в житті дитини. Ви даєте їй опору та стишення, вселяєте надію, пояснюєте та надаєте керівництво, ви захищаєте й говорите, що «все вже минуло, ти в безпеці».

Бути такою людиною можливо за умови власного стишення і стабільності, бо лише стабілізувавши себе, ви зможете стабілізувати свою дитину.

Тож нижче пропонуємо вам покроковий план управління власними стресами для того, щоб ви могли допомагати дитині ефективно розв’язувати її життєві завдання та швидко й екологічно долати не-гаразди.

КРОК 1. Зрозуміти, що викликає стрес у вас

• лікування хвороби, в тому числі подолання шкідливої звички;

• зміни в житті, як-от шлюб, вихід на пенсію, розлучення, переїзд;

• щоденні клопоти й завдання;

• позитивні події, наприклад, організація свята чи ремонт;

• балансування між багатьма ролями або завданнями одночасно.

КРОК 2. Зрозуміти власні «сигнали SOS»

• дратівливість або надмірна вимогливість;

• конфліктність;

• зменшення здатності виконувати розумову роботу;

• погіршення концентрації уваги та забудькуватість;

• поганий сон;

• тривожність;

• відчуття напруження в тілі;

• підвищені артеріальний тиск та пульс;

• зміна апетиту (або весь час хочеться щось «жувати», або відсутність апетиту);

• висипи на шкірі, «дряпання» шкіри;

• болі в грудях;

• біль у спині та шиї;

• часті головні болі, мігрені;

• біль у шлунку (стресові гастрити), розлади шлунку;

• погіршення існуючих проблем зі здоров’ям;

• схильність до застуд/грипу та повільніше відновлення. та попередити емоційне вигорання.

КРОК 3. Згадати і використати навички подолання стресу

Вкрай важливо навчитися «перемикати» стресові переживання на фізичну активність, яка допоможе зняти тілесне напруження й «відпрацювати» адреналін, що виділяється у нас у стресових ситуаціях.

Ефективними можуть бути такі дії:

• зупинитися й подихати;

• проста фізична діяльність: навести лад на своєму робочому столі, винести сміття тощо;

• розреготатися до сліз: пожартувати/подивитися смішне відео в інтернеті;

• виконати релаксаційні вправи: медитації;

• спорт: бокс, йога, біг, велосипед тощо.

КРОК 4. Поміркувати про зону вашої відповідальності

Проаналізуйте, чи є серед ваших стресорів (крок 1) такі, на які ви маєте змогу вплинути.

Визначте, у чому саме полягає цей вплив.

У цьому вам допоможе відповідь на поставлене собі запитання: «Що в цій ситуації (стресорі) залежить від мене, а що ні?»

КРОК 5. Розвивати необхідні навички

Людина, яка зрозуміла природу свого стресу, може «зростати» в ньому, відточуючи потрібні навички для подолання його впливу.

Наприклад, бажана навичка – спокійно спілкуватися з дитиною, чути й розуміти одне-одного.

Методи розвитку цієї навички:

• Завжди пам’ятати про користь від такого спілкування для нас обох.

• Брати тайм-аут, коли відчуваю напруження і от-от зірвусь.

• Завжди просити вибачення, коли була/-в не права/-ий чи вчинила/-в несправедливо по відношенню до дитини.

• Перед розмовою з дитиною обміркувати те, про що я хочу поговорити; підібрати відповідні намірам слова заздалегідь.

• Під час розмови спочатку намагатися зрозуміти, що каже дитина, а вже потім говорити самій/самому.

• Порадитися з чоловіком/ дружиною/ подругою/ другом/спеціалістом.

Емоційне вигорання батьків: Що це таке, і як його уникнути?

Емоційне вигоряння – це зміни в поведінці людини внаслідок емоційного виснаження, до якого призводять багато факторів, зокрема постійне перебування у стані стресу.

Батьки, які не впоралися зі стресами та стикнулися з емоційним вигоранням, можуть зриватися й кричати на дітей. І незважаючи на те, що більшість батьків усвідомлюють, що їхні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову й знову. Що менша дитина, то серйознішими можуть бути наслідки батьківських емоційних зривів для її здоров’я. Адже маленькі діти сприймають негативні емоції батьків як сигнал, що «мама (тато) мене не любить».

Причини емоційного вигорання:

• зміна звичного способу життя батьків: безсонні ночі, брак часу для задоволення власних потреб, адаптація до нових ролей тощо;

• постійні стреси та емоційне виснаження: тривога за здоров’я малюка, страх зробити щось не так, емоційна й фізична втома тощо;

• стан здоров`я: важкі або тривалі хвороби батьків чи дитини;

• матеріальні проблеми: втрата роботи, фінансові труднощі, нерозв’язане житлове питання та інші;

• відсутність підтримки з боку близьких;

• завищені вимоги до себе та близьких, коли вони не здатні зробити для вас те, що ви від них очікуєте. Багато хто вважає, що емоційне вигорання властиве тільки жінкам. Проте це не так. У матерів, справді, воно зустрічається найчастіше, але проявляється також у татусів, бабусь, дідусів тощо.

Три стадії синдрому емоційного вигорання:

-1- «Стадія витримування»

Позначена станом, коли людина відчуває, що їй важко, але з останніх сил намагається взяти себе в руки. Людина ще тримається «на плаву», але при цьому сама зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки на кшталт «Я погана мати / поганий батько», «В мене нічого не виходить», «Я не справляюся з вихованням дитини» призводять до роздратування та агресії щодо себе, дитини, близьких людей.

-2- «Стадія невитримування»

Врешті-решт у батьків катастрофічно падає самооцінка, з’являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове напруження и позначається на емоційному стані дитини. Діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків, починають вередувати, що призводить до ще більшого подразнення.

-3- «Стадія деформації̈»

На цьому етапі зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка людини на цій стадії включає особливий захист, і тато (мама) починає звинувачувати в ситуації, що склалася, власну дитину, а заодно і всіх оточуючих.

Ознаки емоційного вигорання:

1. Ви стали розсіяним/-ою. Зрозуміло, що батьки через постійну зайнятість не можуть тримати в голові масив різноманітної інформації. Але якщо розсіяність для вас стала щоденною нормою, то це свідчить про емоційне вигорання. У такому стані ви можете губити речі й навіть забувати, що хотіли зробити або сказати. Чим раніше ви зрозумієте причину такої забудькуватості, тим швидше зможете собі допомогти.

2. Ви зриваєтеся на дитині та партнері/-ці. Останнім часом ви стали більш дратівливим/-ою, ніж зазвичай̆? Ви кричите на дитину, а потім шкодуєте про це, вважаючи, що в цьому не було потреби? Ваші близькі говорять вам, що у вас часто змінюється настрій?

3. Ви постійно відчуваєте втому та виснаження. На питання про ваше самопочуття ви завжди відповідаєте, що втомилися? У кінці дня ви з останніх сил доповзаєте до ліжка, а вранці все одно відчуваєте себе виснаженим/-ою?

4. Ви менше уваги приділяєте виконанню домашніх обов’язків. Ви завжди готували дітям обід із трьох страв, але останнім часом кажете їм: «Візьміть щось у холодильнику»? Раніше ви годинами грали з дитиною, а тепер насилу витримуєте кілька хвилин?

5. Ви почали економити емоції и уникати контактів. Ви завжди були емоційно відкритим/-ою, а тепер намагаєтеся уникати ситуацій, у яких доводиться спілкуватися з людьми? Придумуєте приводи не піти кудись або ж відвідуєте заходи та не отримуєте такого задоволення від спілкування, як раніше?

Як подолати синдром емоційного вигорання?

Більше відпочивайте. Організму потрібен хороший відпочинок. Візьміть вихідний або відпустку; приділіть час собі; займіться тим, чим давно хотіли зайнятися, але не мали змоги. Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ із абсолютно іншим настроєм.

Навчіться просити про допомогу. Попросіть близьких допомогти вам з дитиною, зніміть із себе хоча б частину щоденного навантаження. Просіть надати вам будь-яку посильну допомогу. Особливо актуально це в тому випадку, якщо ви – батько-одинак чи матір-одиначка.

Приймайте недоліки. Усвідомте той факт, що всі люди різні й ніхто не ідеальний. Почніть ставитися до себе більш поблажливо, приймайте себе такою/таким, якою/яким ви є.

Відкладіть убік другорядні справи. Відкладіть другорядні справи, які збиралися переробити, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов’язками.

Висипайтеся. Забезпечте собі стабільний 8-годинний сон. Щоб уникнути виснаження організму, слід висипатися хоча б кілька разів на тиждень. Навчіться лягати до опівночі й вставати не пізніше 7–8 ранку.

Шукайте внутрішній ресурс. Використовуйте всі можливі ресурси, які допоможуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід у кіно або в ресторан, поїздка за місто, зустрічі з друзями.

Позбувайтеся почуття провини за власні задоволення. Якщо ви зробили щось для себе (залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями), не звинувачуйте себе. Пам`ятайте, що діти відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні, то такий самий душевний підйом відчуватимуть і ваші діти. Однак, не вдавайтеся в крайнощі – намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите для себе и для дитини.

Регулярно харчуйтеся й гуляйте на свіжому повітрі. Прогулянки по 40 хвилин на день, навіть у місті, можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.

8 ПОРАД БАТЬКАМ ПІДЛІТКІВ 

від провідного психолога проєкту «Інтелект України»,

доктора психологічних наук Олени Щербакової.

1. ПІДЛІТКОВІ НЕОБХІДНІ ЯК ПОЗИТИВНІ, ТАК І НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ.

Не оберігайте надмірно підлітків від сімейних проблем як психологічних, так і матеріальних. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти їй у чому-небудь, обмежувати її бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій у майбутньому. Ніколи не обманюйте дитину!

2. ПОЧИНАЙТЕ ГОТУВАТИСЯ ДО ДИТЯЧОГО ОЦІНЮВАННЯ ЯКОМОГА РАНІШЕ.

У підлітковому віці діти починають оцінювати та порівнювати життя своїх батьків. У якийсь момент результат цього зіставлення може позначитися на ваших стосунках із дітьми. Пам'ятайте: життя батьків, їхні звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди.

3. ВАЖЛИВО, ЩОБ ДИТИНА РОЗУМІЛА: ЩАСТЯ БЕЗ ЗДОРОВ'Я НЕ БУВАЄ.

Бережіть здоров’я дитини та своє, навчіться разом з нею займатися спортом, подорожуйте, вирушайте в походи. Тільки фізичні вправи, зокрема й на уроках фізкультури, можуть пом’якшити шкоду від багатогодинного сидіння за партою. Не поспішайте звільняти дитину від фізкультури. Навіть якщо в неї є хронічне захворювання, їй необхідно займатися фізкультурою за спеціальною програмою.

4. ПІДТРИМУЙТЕ ВПЕВНЕНІСТЬ ДИТИНИ В СОБІ, У ВЛАСНИХ СИЛАХ.

Навіть якщо діти мають певні недоліки, а вони є в кожного, пам'ятайте, що у них також є й незаперечні переваги.

5. НЕ БІЙТЕСЯ ЗІЗНАТИСЬ У ДОПУЩЕНИХ ПОМИЛКАХ СПОЧАТКУ СОБІ, А ПОТІМ ДИТИНІ.

Якщо ви зрозуміли, що помилилися, нехтували думкою сина або дочки у важливих для них питаннях, намагайтеся не повторювати цієї помилки знову: довіру легко втратити, а відновлювати її складно та довго.

6. ДАВАЙТЕ ПРОСТІ Й ВІДВЕРТІ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДІТЕЙ.

Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на певні теми привчає дітей думати, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає в дітей необґрунтовану тривогу.

7. ДІТИ НЕ ПОВИННІ ЗАЛИШАТИСЯ БЕЗ НАГЛЯДУ.

Нехай дитина самостійно обере заняття (хобі), але має твердо знати: часу на неробство й нудьгу в неї немає.

8. ЗОСЕРЕДЬТЕСЯ НА КРАЩИХ ЯКОСТЯХ ВАШОЇ ДИТИНИ ТА СПИРАЙТЕСЯ НА ЦЕ ПІД ЧАС ВИХОВАННЯ.

Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде складніше, ніж на початку шляху, але все ще можна отримати ключ до дитячої душі та досягти хороших результатів.

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.