РОЛЬ батьків У ПРОФЕСІЙНОМУ ВИЗНАЧЕННІ ПІДЛІТКІВ
Вдалий вибір професії... чи можна його здійснити, від кого це залежить і як заздалегідь визначити, що вибір зроблено правильно? Парадокс полягає в тому, що набагато легше виявити, коли вибір робиться помилково, ніж зрозуміти, що цей вибір зроблено вірно.
У виборі професії перетинаються три лінії: здібності людини, його наміри, бажання і попит на професію. Звідси і формула вдалого вибору, здібності і бажання збігаються з потребами ринку праці. Однак простота цієї формули - всього лише зовнішній ефект. Людина змінюється, оновлюється ринок праці та освіти - як встигнути за усіма цими змінами? Фактор часу стає головним супротивником профорієнтаційної роботи. Завдання підростаючої людини зробити його своїм союзником у виборі життєвого шляху.
Сучасний ритм життя дуже стрімкий, а можливостей не стало так багато, що сьогодні важливо задаватися не тільки питанням «Як обирати професію?» але і «Коли обирати професію?»
Зрозуміло, задуматися над вибором шляху в житті ніколи не пізно, але краще це зробити вчасно. Можливості, що з'явилися у вітчизняній освіті останнім часом стануть вашими можливостями, якщо ви і дитина почнете планувати кар'єру і реалізовувати плани з 8-9 класу.
Чим можуть допомогти батьки, щоб їх дитина не розчарувався у виборі професії, вже на початковому етапі навчання в училищі, технікумі або Вузі, ми спробуємо розібратися.
Вплив батьків на вибір професії їх дітьми звісно великий. Опитування школярів показали, що для них поради батьків щодо вибору професії та навчального закладу мають велике значення.
Немає батьків, які б не бажали дітям добра. Вони хвилюються за майбутнє дітей, щиро бажають їм щастя і хочуть допомогти у виборі професії. Але батьки можуть помилятися. І ці помилки часом дуже позначаються на долі дітей.
Є очевидні помилки - наприклад надмірна переоцінка здібностей своїх синів і дочок. Здавалося б, саме батьки мають найбільш повне уявлення про схильності і здібності дітей. Можуть зіставляти бажання дітей з їх реальними можливостями. А в дійсності іноді буває, що батьки не зуміли знайти своє місце в житті, свою роботу, полюбити її. І ось намагаються здійснити власну мрію в своїх дітях, нав'язуючи їм справу, яким не довелося займатися самим.
Деякі батьки, виявляючи неабияку турботу своїх синів і дочок у дорослому житті, наполягають, щоб вони вибрали престижну, на їхню думку професію, це, а не інше місце навчання. Вони впевнені, що вони, батьки, як ніхто, знають, що потрібно їхній дитині, що краще. І часто помиляються, діють всупереч справжнім інтересам. За будь-яку ціну намагаючись досягти заповітної мети, вони часом змушують дитину відмовлятися від «свого» вибору. І якщо зможуть умовити, то найчастіше результат виходить точно такий же, як у них не склалося, не вдалося.
Впливати на формування інтересів, допомагати розвитку здібностей потрібно, але нав'язувати свою волю, не слід навіть у тому випадку, якщо це викликано самими добрими намірами. Не можна вирішувати за дітей, не можна допускати, щоб турбота про дітей перетворювалася в думання про них. Підлітки надзвичайно потребують допомоги, раді, але в той же час вони вважають себе вже дорослими і не терплять диктату, тиску. В останньому випадку може виникнути психологічний бунт, що проявляється або у формі бурхливого розладу з батьками, що виражається в прагненні вчинити «на зло» батькам, хоча, часом, і всупереч своїм інтересам і нахилам, або у формі цілковитої покори з долею, глибокої апатією.
Потрібно знайти «золоту середину» між ініціативою дитини і вашою активною участю. Крайня позиція: «Нехай все вирішує сам» і «Що він без мене вирішить» - в кінцевому рахунку призведуть до відчуження між вами.
Серед умов успішної взаємодії батьків з дитиною можна виділити наступне:
- знання батьками інтересів та потреб дитини;
- вміння зміцнити співпрацю у досягненні спільної мети;
- спілкуватися з дітьми нестандартно, природно;
- глибоко «по-справжньому» відчувати дитину, бути готовими і здатними до співпереживання, ставати на позицію дитини, бачити в ній особистість;
- вміння керувати собою, своєю поведінкою, почуттями, виключити у взаєминах з дітьми грубість, авторитарність, повчальність, панібратство;
- вміння вимагати, заохочувати і карати.
Що ж можна порадити дітям, на вирішальне питання «Ким бути?», як застерегти їх від помилок у виборі професії?
Кажуть, на помилках вчаться. Ще кажуть, краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх. Зупинимося докладніше на причинах, що найчастіше зустрічаються та призводять до неправильного вибору професії. Їх можна умовно розділити на три групи:
1 група - недостатня інформованість про професії.
Опитування показало, що орієнтація школярів у світі професій досить однобока, діапазон спеціальностей, на які націлюються учні часто дуже вузький. Учні називають у своїх відповідях всього близько 20 професій в той час, як їх налічується близько 40 тисяч.
Школярі майже не володіють інформацією про зміст професії. Хочуть бути бухгалтерами, але далі фрази «бухгалтер нараховує зарплату» їх уявлення про цю професію не йдуть.
Багато батьків, на жаль, не можуть дати раду дітям у професійному виборі саме тому, що самі мало знають про професії, про їхні вимоги, про правила, якими слід керуватися при вирішенні такого важливого питання, про навчальні заклади. Часто батьки не замислюються над тим, чи професія відповідає нахилам дітей, чи готові вони морально, соціально, психологічно відповідати вимогам професії.
Знайдіть і прочитайте разом спеціальну літературу про професії, які вас зацікавили, поговоріть з людиною цієї професії, відвідайте разом навчальний заклад, де готують цих фахівців, запитайте про перспективи працевлаштування та професійного зростання.
Допоможіть дитині співвіднести професійні наміри з мінусами професій. В ході такого зіставлення ваша дитина стане думати про свій вибір набагато реалістичніше. Не так часто зустрічаються старшокласники, які розуміють, що будь-яка професія має об'єктивні мінуси. Ось лише короткий перелік таких труднощів:
- складності з працевлаштуванням;
- тривалий час професійної підготовки;
- труднощі в узгодженні професійних та особистих планів;
- складності в оцінці результатів праці (важливо для вашої дитини зробити що-небудь і помилуватися результатами свого труда і він може працювати на майбутнє);
- професійні ризики для здоров'я, як фізичного, так і психологічного .
Друга група помилок пов'язана з незнанням себе, свого здоров'я, здібностей, з невмінням співвідносити їх з вимогами професій. Для правильного вибору професії необхідно розбиратися в собі, правильно оцінювати свої слабкі і сильні сторони, реально оцінити здібності.
У багатьох випадках школярі неадекватно оцінюють свої здібності. До небажаних наслідків призводить як їх переоцінка, так і недооцінка. У першому випадку це може привести до негативних результатів на вступних екзаменах або під час навчання у Вузі. У другому, замість бажаної спеціальності, отримання якої пов'язане з проходженням великого конкурсу, нерідко вибирають іншу, більш надійний з точки зору потрапляння до Вузу.
Будь-яка професія висуває певні і часом досить жорсткі вимоги до особистості та організму працюючого, тому при виборі професії треба враховувати стан здоров'я. Учні часто схильні переоцінювати своє здоров'я, не помічати незначні, з їх точки зору, «болячки». Ніхто краще за батьків не знає відхилення в стані здоров'я дітей, тому в питанні професійної придатності підлітків втручання батьків буде цілком доречно і навіть необхідно, але знову ж таки за умови, що самі батьки знають медичні протипоказання за професіями, які їх цікавлять дітей.
Третя група помилок - незнання правил вибору професій.
Вибирати по душі треба не тільки професію, але і пов'язаний з ним спосіб життя і відповідний вид діяльності. Для одних професій необхідна посидючість, для інших характерний постійний ризик. Одна людина не терпить монотонності, інший не терпить суєти. Все це треба враховувати. Не можна ставитися до професії, як до чогось вічного, незмінного.
Не треба піддаватися рекламним стереотипам, необхідно дізнатися не тільки про райдужні сторони професій, але й тіньові.
Не може бути надійним і мотивованим вибір професії або місце роботи за компанію з друзями, однокласниками. Багато підлітків після дев'ятого класу йдуть в десятий з-за неусвідомленого страху розлучитися зі звичним оточенням, багато не можуть чітко визначити своє майбутнє і тягнуться до тих, хто впевненіше і сміливіше робить вибір. Виходить, що вибирають не свою професію, а професію одного.
Поширена помилка як школяра, так і батьків - автоматичне перенесення інтересу до шкільного предмету на майбутню професію, коли впевнену п'ятірку з якогось зі шкільних предметів вважають єдиною і достатньою умовою успішного вибору професії. Одна справа любити книги і зовсім інше - бути вчителем без педагогічних здібностей. Треба оцінювати при виборі професії і свої можливості.
Вибираючи професію, шлях її отримання, підлітки і батьки часто випускають з уваги ще одну важливу проблему - можливість працевлаштування за обраною професією після закінчення навчального закладу.
Дуже важливо допомогти дитині зробити правильний вибір більш конкретним, нехай він разом з вами спробує побудувати план своєї кар'єри. Можливо, цей план не буде реальним проектом, важливо, що дитина продумала зроблений вибір вчасно.
Зрозуміло, що вибір професії не обмежується психологічною підтримкою. Але на перших етапах самовизначення дитина потребує саме цієї допомоги. Звернення до професіонала - одне з кращих рішень.
Батьки пам'ятайте, що яким би жорстоким не ставало життя, не можна ставитися до вибору професії, як до роботи сапера, позбавляючи дитину права на помилку. Звичайно, ця порада особливо гарна, якщо ваше чадо починає замислюватися про це задовго до необхідності приймати рішення. Але завдання дорослих навчити дитину приймати рішення в цій сфері, адже сучасне життя таке стрімке, що вибирати професію і освіту доведеться не раз.
Завдання дорослого - допомогти підлітку дорослішати поруч з ним, бути потрібним своїй дитині, а це значить, бути завжди налаштованим «на його хвилю», не йти від важких питань, чуйно вловлюючи найменші, але такі важливі перепади його емоцій. І дорослим, і дітям треба завжди пам'ятати, що людина складається з душі, тіла і справи, яка його годує, одягає, зігріває. Вибирає він не професію в чистому вигляді, а щось більше - прийнятні умови і безпеку праці, його дохід, середу і «клімат» спілкування.