СЛОВА І ДІЇ БАТЬКІВ, ЩО МОЖУТЬ СПРИЧИНИТИ ПІДЛІТКОВИЙ СУЇЦИД
У наш час почастішали випадки підліткового самогубства. Слухаєш історії кожного з них і дивуєшся, як багато здавалося б таких незначних проблем можуть мати такі страшні наслідки. Зазвичай, підлітки накласти на себе руки через нерозділене кохання чи несприйняття їх у колективі, постійне цькування. Трапляються зовсім безглузді причини — вплив секти чи груп-прихильників раннього відходу з життя. Іноді батьки самі, звісно не усвідомлено, своїми діями чи словами штовхають дітей на такі вчинки.
Мама краще знає. Хибно вважати, що до суїциду схильні діти з неблагополучних сімей. Розгляньмо таку ситуацію. Дитина вчиться відмінно, відвідує гуртки. Та її ніхто не запитав, у який саме гурток вона хоче, або який урок їй більше подобаються. Від батьків — одні вимоги: щоб добре вчилася, щоб займалася тим, чим вони їй скажуть (бо вони краще знають). І це лише з добрих намірів. А насправді — пригнічення бажань і відчуття дитини. Це призводить до того, що дитина шукає компенсації за те, що вона не може отримувати задоволення, радощів від того, чим вона займається. У підлітковому віці ці почуття починають прояснюватися, і дитина розуміє, що насправді вона живе не своїм життям, вона живе нудно. Такі думки можуть стати нав’язливими і призвести до невиправних наслідків.
Усі прагнуть відчувати свою значущість, особливо підлітки. У них формується певний кругозір, думки, і вони хочуть висловитися, хочуть свободи. Батьки ж увесь час уважають свою дитину маленькою і намагаються застерегти її від усього поганого, говорячи: «Ти ще нічого не розумієш!», «Ти ще малий!», «Ти дарма хвилюєшся! Це не так важливо!». Такі слова дають дитині зрозуміти, що її не сприймають, ігнорують її почуття. Дитина, як і в першій ситуації, не відчуває, що живе, тому шукає щось, що могло б переконати її в тому, що вона існує. Підлітки ризикують життям, б’ють себе чи дряпають, випробовують долю, щоб тим самими отримати підтвердження того, що живуть, переконують себе у своєму існуванні.
Батьківська байдужість. Постійні скарги дитині на свої проблеми, втягнення підлітка в ці проблеми: «І так грошей немає, а тут ще й ти зі своїм велосипедом!», «Як мені набридло таке життя! Постійно від тебе якісь проблеми!», «Ти досі не вирішив, ким станеш! Так і сидітимеш у мене на шиї! Навіщо ти взагалі живеш!» теж можуть спровокувати суїцидальні думки. Розв’язуйте свої проблеми самостійно. Звертайтеся до дитини за порадою, а не для докору. Мисліть наперед, адже підлітки сприймають усі слова дуже близько до серця, тому перш ніж щось сказати, поставте себе на місце вашої розгубленої дитини.