Кілька правил, які діти не вивчають у школі
Авторство цього тексту Інтернетівська поголоска помилково приписує Біллу Гейтсу, керівнику компанії "Microsoft" і за сумісництвом народному герою американців.
Але справжнім автором цих жорстких, позбавляючих ілюзій та інфантильності "Правил, які діти не вивчають у школі" є освітянин Чарльз Дж. Сайкс (Charles. J. Sykes), більш відомий як автор книги "Одурювання наших дітей: чому американські діти - самолюбні та свідомі своєї неповторності, але не вміють читати, писати, додавати" ("Dumbing Down Our Kids: Why American Children Feel Good about Themselves, but Can't Read, Write, or Add»). Викладений нижче текст - скорочена версія передовиці San Diego Union-Tribune ще від 19 вересня 1996 р. Як часто буває, онлайн-текст, безкінечно подорожуючи Інтернетом, загубив ім'я свого справжнього автора й набув фіктивного.
Ця неприємна для Сайкса історія почалась у лютому 2000 р., і можна чудово оволодіти першим правилом, сформульованим цим автором-неборакою: "Життя несправедливе - звикни до цього"...
На жаль, існують речі, про які дітям слід було б дізнатись на шкільній лаві, але вони про них не дізнаються. Не кожному таланить мати справу з мудрими вчителями. Існує кілька засадничих правил науки жити, яка, можливо, розділить долю інших добрих починань у покращенні якості навчання й також не потрапить у шкільний курикулум.
Правило 1: життя несправедливе - звикни до цього.
Середньостатистичний підліток використовує фразу "Це несправедливо» 8,6 разу на день, запозичивши її в батьків - своїх ідеалів. Останнім глибина істини правила № 1 відкривається тільки після того, як дитя починає наслідувати їх у висловлюваннях.
Правило 2: світу наплювати на твої самовідчуття та самоповагу. Перш ніж узяти до уваги твоє почуття власної гідності, світ очікує від тебе реальних успіхів і досягнень.
Це відкриття шокує. Зазвичай, коли безпідставно високі самооцінка та самоповага стикаються з жорсткою реальністю, дитина починає жалітися: "Це несправедливо" (дивись правило № 1).
Правило 3: вибач, але малоймовірно, що твій річний заробіток відразу після закінчення школи становитиме $40000.
І, можливо, ти ніколи не станеш віце-президентом з особистим лімузином і водієм і навіть будеш змушений носити уніформу без етикетки престижної фірми «Gap».
Правило 4: якщо ти вважаєш, що твій учитель надто суворий і вимогливий, - почекай знайомства зі своїм босом.
Він працює не за контрактом, тож схильний до жорсткішої, ніж у вчителя, поведінки. Він не має наміру співпереживати твоєму душевному стану, якщо ти зіпсував справу чи просто перебуваєш у поганому гуморі.
Правило 5: обжарювати бюргери в "Макдоналдсі" - не нижче твоєї гідності, твої прадіди назвали б навіть таку роботу «добрим шансом".
Їх також не пригнічувала б мінімальна заробітна плата. Єдине, що б їх знітило, - цілоденні теревені про Курта Кобейна.
Правило 6: не поспішай звинувачувати у своїх невдачах батьків, тільки ти відповідальний за свої невдачі.
Це - зворотний бік порожнього красномовства твого покоління на зразок: "Це - моє власне життя" або "Ти - не мій бос". Після досягнення 18-річного віку тебе стосується все, і ти за все відповідаєш. Не скигли про свої невдачі, бо в такому випадку ти маєш вигляд істеричної, зіпсованої дитини.
Правило 7: до твого народження твої батьки не були такими нудними й нецікавими людьми, якими вони здаються зараз.
Вони стали такими, заробляючи на твоє безхмарне дитинство, перучи твій одяг і слухаючи твої нескінченні балачки про те, який ти класний. Тому, перш ніж вирушити в експедицію на порятунок лісів Амазонки від знищення їх жадібним поколінням твоїх батьків, спробуй для початку прибрати свою кімнату.
Правило 8: твоя школа скасувала поділ на переможців і лузерів, життя - ні.
У деяких школах перестали ставити погані оцінки, дозволили скільки завгодно пробувати здавати тест чи відповідати на запитання... У школі намагання за цінністю прирівнюються до результату. Це не має нічого спільного з тим, що відбувається в реальному житті (дивись правило № 1, правило № 2 та правило № 4).
Правило 9: життя не поділяється на семестри; літніх канікул у ньому немає.
Немає навіть пасхальних вихідних. Від тебе щодня очікують високих результатів. І ти не отримуватимеш шансів на нове життя кожні 10 тижнів. Ти житимеш одне-єдине життя, і якщо погано поводитимешся, то тільки надзвичайно обмежена кількість робіт зможе втамувати твою амбітність, непомірну самоцінність і допоможе в пошуках свого "я". Ще менше шляхів вестиме до самореалізації (дивись правила № 1 і № 2).
Правило 10: не плутай реальне життя з тим, що показують по телебаченню.
Твоє життя - не комедія нравів. Твої проблеми не вирішуватимуться як у телесеріалі, за 30 хвилин включно з перервами на рекламу. У реальному житті люди змушені залишати кав'ярні для того, щоб ходити на роботу. За нахабністю та гнучкістю поведінки твої друзі не будуть схожими на Дженніфер Аністон.
Правило 11: підтримуй добрі стосунки з очкариками-"ботаніками".
Швидше за все, один із них колись стане твоїм начальником.
Правило 12: цигарка не додає твоєму вигляду крутості.
Навпаки, з нею ти виглядаєш ідіотом. Аналогічний результат дає «самовираження» через рожеве волосся та неймовірний пірсінг.
Правило 13: ти не безсмертний (дивись правило № 12).
Якщо тобі здається, що блискавичне життя, рання смерть і твоє юне тіло у труні - це романтично, ти, очевидно, не бачив, який вигляд має твій одноліток-мрець у морзі.
Правило 14: насолоджуйся життям, поки можеш.
Роби це, незважаючи на те, що твої батьки - твоя кара небесна, школа нудна, а життя - депресивне. Одного дня ти зрозумієш, як чудово бути дитиною. Можливо, варто це зрозуміти вже зараз.
Не варто дякувати, користуйся на здоров'я.
Автор: Чарльз Дж. Сайкс
Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками в кризовий для них період
1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти й прийняти його; не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.
2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть , що ви поділяєте й розумієте його почуття.
3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.
4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити.
5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.
6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний, як особистість. Кожна людина, незалежно від віку,прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.
7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.
8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо вас щось насторожило в поведінці підлітка.
Ви повинні знати:
· З ким приятелює ваша дитина.
· Де проводить вільний час.
· Чи не пропускає занять.
· В якому вигляді або стані повертається додому.
Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:
· В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).
· В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)
· В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).
· В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).
· В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).
· Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).
Не дозволяйте підліткам:
· Йти з дому на довгий час.
· Ночувати у малознайомих для вас осіб.
· Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.
· Знаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.
· Носити чужий одяг.
· Зберігати чужі речі.
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ
1. Не вважайте дитину своєю власністю - вона Божа.
2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита, не в усьому досягає успіху...
3. Не очікуйте, що вона виросте сама такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.
4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок - розуміти й втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування , а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.
5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.
6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.
7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.
МОДЕЛЬ ВИПУСКНИКА КЗ «ПРИМОРСЬКИЙ ЛІЦЕЙ»
Відповідно до Концепції виховної роботи Приморського ліцею, основними напрямами роботи є:
- національне виховання;
- громадське виховання;
- розвиток творчої особистості;
- моральне виховання;
- трудове виховання;
- військово-патріотичне виховання;
- художньо-естетичне виховання;
- родинно-сімейне виховання;
- екологічне виховання;
- формування здорового способу життя;
- правове виховання.
Випускник Приморського ліцею, відповідно до цього положення, має бути діяльним патріотом, відповідальним громадянином своєї держави – України, поважати закони і норми права, суспільного життя, ставитися з повагою до національних звичаїв і традицій, підтримувати і зберігати культурну спадщину народу, сприяти підвищенню міжнародної престижності України, розвитку державної мови.
У руслі національного виховання відбувається і творче виховання особистості, завдання ліцею – виховання різносторонньо розвиненої особистості, випускник - інтелектуальна особистість, ініціативна, повністю зорієнтована у своїх нахилах, навчена основам наук, яка тверезо оцінює свої здібності і можливості подальшої творчої або наукової реалізації, це людина самостійна, здатна приймати рішення, керувати своєю діяльністю, орієнтуватися у сучасному інформаційному і суспільному просторі, вибирати шляхи свого розвитку, вирішувати завдання високого рівня.
Випускник ліцею – високоморальна особистість, здатна співпереживати, допомагати ближнім, працювати заради суспільного блага, безкорислива, яка цінує і зберігає загальнолюдські морально-етичні цінності, яка розуміє, яким важливим є внесок кожного у спільну справу (сумлінна праця заради розбудови держави, збереження природного багатства і турбота про чистоту навколишнього світу, захист Вітчизни, благодійність тощо).
Випускник ліцею відповідально ставиться до свого здоров’я (відмова від шкідливих звичок, протидія розповсюдженню шкідливих для здоров’я речовин) і здоров’я оточуючих його людей, керує своїми емоціями, розуміє цінність людського життя, відповідальний перед законом, знає свої права і обов’язки.
Випускник ліцею соціально адаптований, готовий бути повноцінною частиною суспільства, готовий до подальшого професійного зростання і розбудови родини як основної ланки суспільства.
Закони честі ліцеїста
- Вивчати основи наук, щоб своїми знаннями сприяти науковому потенціалу нашої держави.
- Виховувати в собі найкращі людські якості: чесність, порядність, гуманність, працьовитість.
- Берегти честь ліцеїста своїм сумлінним навчанням, культурною поведінкою, бути взірцем для тих, хто бажає стати ліцеїстом.
- Цінувати і берегти дружбу, бути вірним і надійним другом, в скрутні хвилини підтримувати своїх друзів.
- З вдячністю і повагою ставитися до батьків і викладачів.
- Зробити своє життя змістовним, цікавим, духовно багатим.
- Свої знання, уміння і працю направляти на процвітання України.