Новини проекту
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!

Жити в карантині.

Дата: 25 березня 2020 о 16:56, Оновлено 24 квітня 2021 о 12:44

Результат пошуку зображень за запитом як родинам справлятися з карантином   

Жити в карантині

Карантин з арт-терапією

Арт-терапия - це лікування мистецтвом, яка надає можливість виразити себе «іншими голосами»: рухами, кольором, формою, пластикою.

Спробуйте використати декілька арт-терапевтичних технік для самостійної роботи над собою під час перебування карантину.

Зробіть спонтанний малюнок. Сядьте в тиші, відключіть телефон, вимкніть світло. Перед вами повинні лежати досить великий аркуш паперу й простий олівець. Закрийте очі, розслабтеся й почніть думати: що ви почуваєте, що вас турбує, про що переживаєте останнім часом. Посидьте хвилин 5-7 (якщо потрібно більше - будь ласка). А тепер, не відкриваючи очі, приступайте: дайте волю своїй руці, нехай вона сама креслить на папері все, що у вас у цей момент на душі. Це може бути й щось конкретне (пейзаж, гора, сонце), і зовсім абстрактне (кола, спіралі, лінії). Головне - слухати свою руку. У результаті, поза залежністю від вашої свідомості, всього болю, переживання, страхи, радості й надії - все повинне виявитися на аркуші. Закінчили - відпочиньте якийсь час. Потім не поспішаючи вмикаєте світло й побачите, що у вас вийшло. Спробуйте проаналізувати: на що це схоже, згадайте свої емоції під час малювання, які асоціації викликають у вас окремі елементи малюнка. Таким засобом ви зможете відкрити в собі щось заховане й невідоме, і після усвідомлення цього вам полегшає.

Намалюйте свою радість. Якщо останнім часом ви почуваєте тугу й утому, у вас починаються з'являтися депресивні думки, то вам терміново потрібно реабілітуватися. Візьміть якнайбільше кольорових фарб, олівців і намалюйте свою радість. Вона може бути й повноцінною картиною, і символічним об'єктом, подією минулого або очікуваним сюрпризом у майбутньому. Головне, щоб вам у цей момент було тепло й гарно на душі. У процесі малювання активізуються всі ваші позитивні потенціали, які не тільки здатні поліпшити настрій, але підштовхнути до активних продуктивних дій. Готову картину поставте на письмовий стіл. Дивлячись на неї, ви завжди будете думати тільки про позитивне.

Реалізуйте свою мрію. У вас є прагнення, мрії або плани в житті, але ви ніяк не можете приступити до їхньої реалізації. То бракує часу, то не можете придумати схему дій, то заважають зовнішні обставини. Таке трапляється з кожним. Хтось мріє про машину, хтось про мандрівку тощо. А найгірше, що чим більше ви відкладаєте свою «мрію» або бажання, тим сильніше ваша напруга з приводу нереалізованості. Хочете скоріше наблизитися до мрії й одержати поштовх до прийняття рішучих дій? Тоді творить. Намалюйте вашу мрію чи бажання, або зробіть колаж. Наприклад, хочете машину - виріжте її зображення з журналу, поруч приклейте свою фотографію, можете додати друзів, будинок мрії тощо. Картину поставте на чільне місце, і ви почнете шукати шляхи, щоб втілити ваші мрії та бажання в реальність. І повірте у вашу мрію і в те, що у вас усе вийде!

Намалюйте свій страх. Страх можна намалювати, виразивши в малюнку все своє переживання страхітливої події/об'єкта/фантазії, віддати всю енергію в малюнок. Потім спалити його, порвати, викинути або якимось іншим способом знищити.

Спробуйте арт-терапевтичну техніку "Квітка, якою я могла б стати. Матеріали: олівці або фарби, кілька аркушів паперу А4. Намалюйте себе в образі квітки. Уявіть, якою квіткою ви могли б стати? Якщо є бажання, можна намалювати кілька образів, кожен на окремому аркуші. Коли робота буде завершена, дайте відповіді на наступні запитання. Наступні питання допоможуть вам краще пізнати образи, які ви намалювали.

1. Назвіть вашу квітку.

2. Розкажіть, яким повинен бути світ навколо, умови, щоб ця квітка виросла і розцвіла.

3. Як довго росте ця квітка.

4. Як часто вона цвіте.

5. Є хтось, хто піклується про цю квітку?

6. Чи подобається цій квітці рости окремо від усіх або їй хочеться бути частиною чогось більшого?

7. Які головні опори, ресурси є у цієї квітки?

8. Які перешкоди подолала квітка, щоб вирости?

9. Що вам найбільше подобається в цій квітці?

Музикотерапія - один з найдавніших методів лікування. Музику здавна застосовували у медицині, і музикотерапія має доволі глибокі коріння. Ще у Біблії згадується цілюща сила музики: царю Саулу, який страждав на розлади психіки, дуже допоміг Давид своєю грою на арфі. Вплив музики на людину з давніх часів використовувався для боротьби з різними хворобами у багатьох народів. Отже, слухайте музику!!! Обирайте музичний жанр, що найбільш позитивно впливає на ваш стан душі! Коли звикнете лікуватися музикою, починайте спеціально уявляти образи природи або приємні події. І якщо є бажання, спробуйте малювати свої образи, уявлення під час слухання музики.

Здоров'я Вам та творчого натхнення!

ЩО РОБИТИ, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗДАВАТИ НЕРВИ?

Домовтеся з партнером/кою про правило «тайм-ауту». В момент, коли відчуваєте, що втрачаєте контроль над емоціями, говоріть: «ТАЙМ-АУТ!», це означає, що вам потрібен певний час, щоб побути наодинці, заспокоїтись та відновитись.

ЩО ЗРОБИТИ ДЛЯ ЕМОЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ:

РЕЛАКСУЮЧЕ ДИХАННЯ: вдих робимо на 2 рахунки, видих – на 4 рахунки. Повторюємо 5 хвилин. Потім вдих робимо на 3 рахунки, видих – на 6. Повторюємо 5-10 хвилин. Це дихання стабілізує емоційний стан, знижує дратівливість та зменшує тривожність або паніку.

БАЛАНСУЮЧЕ ДИХАННЯ: великим пальцем закриваємо праву ніздрю. Вказівний та середній пальці розміщуємо на лобі. Робимо вдих через ліву ніздрю. Після цього закриваємо ліву ніздрю безіменним пальцем та робимо повільний видих через праву ніздрю. Вдихаємо через праву ніздрю, закриваємо її та повільно видихаємо через ліву. Продовжуємо почергове дихання 10-15 хв. Воно балансує праву та ліву півкулю мозку та емоційний стан людини.

РЕЛАКСАЦІЯ. Ввімкніть музику для релаксації (йоги, медитації). Треба лягти на спину, заплющити очі та дати всьому тілу розслабитись. Можна уявити, що ви відпочиваєте на теплому піску, розслаблене тіло занурюється у м‘який пісок. Залишатися у положенні 15-20 хв.

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ «СОНЦЕ ТА ДОЩ». Сядьте у зручне положення на подушку чи на стілець. Заплющте очі. Підніміть догори руки, уявно візьміть у свої долоні теплий шматочок сонця та "покладіть його у середину живота". Почніть дихати животом – на вдихові живіт розширюється і стає більшим, на видиху – звужується. Уявляйте всередині живота яскраве сонце. Дихати потрібно 10 хвилин.
Далі уявіть, що ви знаходитесь у красивому зеленому лісі. Покладіть долоні на коліна, відкривши догори. Уявіть, що з неба пішов теплий літній дощ, цілющі ароматні краплини освіжають все тіло. Кожна клітина вашого організму відновлюється та наповнюється силою. Звісно, краще робити профілактику емоційного виснаження. Тому рекомендую виділяти 1 годину в день для йоги, цигун, дихальних практик чи медитації. Все можливо, якщо домовитись із партнером/кою або робити практику, коли діти сплять. Це працює!

                                                                                                                                                                       Авторка: Antonina Oksanych

 Сьогодні ми поговоримо про організацію навчання.

Незважаючи на те, що дистанційне навчання триває вже не перший тиждень, його організація є предметом дискусій у батьківських чатах та суперечок вдома. Давайте дослухаємося до думки спеціалістки і подумаємо, що можна зроти, аби дистанційне навчання було ще більш комфортним для дитини.

Навчання вдома: практичні поради для вчителів від психологині Світлани Ройз

Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримати їх і вдало спланувати роботу.

Що можна порекомендувати вчителям – “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча психологиня Світлана Ройз.

Учителям важливо пам’ятати, що батьки зараз опановують невластиву для них професію. І вони відчувають таку ж надмірну напругу – відчуття небезпечності особистого простору, страх за життя і неможливість впоратися з новою ситуацією та новими компетенціями.

Буде коректно, якщо вчитель спитає батьків (дітей будь-якого віку), чим він може допомогти. Це запитання, яке сигналізує про готовність до контакту. Хтось із батьків скаже: “Дякую, мені нічого не потрібно”. Хтось проігнорує. А хтось дійсно скаже, що було б йому помічне, і тоді вчителю потрібно дати підтримку цій сім’ї.

Коли вчитель спілкується з дітьми – неважливо, якого вони віку і чи це дистанційне або безпосереднє спілкування. Діти в контакті більшою мірою з вашим емоційним станом, з тим, що ви відчуваєте, як ви говорите – а не що ви говорите.

Тому, якщо у вас є можливість обирати час для включення, оберіть той, коли ви почуваєтесь максимально наповненими і в ресурсі, бо зараз діти потребують вашої емоційної підтримки – можливо, більше, ніж академічних знань.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ:

1. Якщо Ви занепокоєні незвичною працею в онлайн-режимі, ви можете відверто сказати дітям, що це для вас новий досвід і ви трохи збентежені роботою в онлайн. Це нормально – сказати дітям будь-якого віку, що Ви це робите вперше і вам дещо ніяково.

На цьому досвіді дитина вчиться у вас – зокрема і того, що ви дозволяєте собі бути вразливими в той час, коли ви знімаєте “корону” і вчитесь нового.

Те, як ви опановуєте новий досвід, може бути більшим уроком для дітей, ніж те, що вони вчать сьогодні за навчальним планом.

Ви супроводжуєте дитину під час навчання, і за цей час вона має здобути не тільки академічні знання, але й досвід, як навчатись нового – і цей шлях діти зараз можуть пройти разом із вами.

2. Діти зараз позбавлені живого контакту. Ми створені так, що найкраще ми сприймаємо інформацію, коли бачимо живу людину. Коли проводили експерименти, яка система навчання найбільш ефективна – порівнювали аудіокурси, відеоформат і живе спілкування.

Результати були такі: аудіокурси давали найслабший ефект, записана відеолекція працювала краще, але найбільш ефективним виявився живий контакт, під час якого спрацьовує дзеркальна система людини.

Тобто, якщо в наявних умовах у вас є можливість живого контакту, це буде набагато продуктивніше. Бачити і чути вчителя – це те, чого потребують діти в будь-якому віці. Також чудово, якщо ви будете готувати презентації на 7-10 хвилин, тому що в сучасних дітей провідний канал сприйняття інформації – візуальний.

3. Діти відвикають від колективу та вчителя, і якщо не намагатись “втримати” їх, після карантину доведеться вкладати час і зусилля в адаптацію, “повернення” дітей.

Найважливіше зараз – не втратити з ними контакт і зберегти довіру. Якщо у вас є можливість зробити для учнів розсилку – просто з жартом, з чимось особистим, з людським зверненням – це буде прекрасно.

Дітям зараз тривожно, а якщо нам тривожно – ми не вчимось. І чим більше поряд із дітьми адекватних дорослих, тим краще. А кому довіряє дитина? Батькам та вчителям. Насправді це буде на користь навчанню і зараз, і тоді – коли все це закінчиться і діти знову прийдуть до школи. Ви не повинні втрачати зв’язок.

4. Зараз у вас є можливість змінити свій образ і ставлення дітей до себе з формального і вимушеного на ставлення до вчителя як до людини. Якщо зараз учитель зробить щось, що не вкладається у стандартний образ, щось, що спочатку викличе в дитини навіть шок (скажімо, відправить жартівливу розсилку або одягне для відеочату котячі вушка), – це буде прекрасно.

У вас є можливість поекспериментувати зі своїми образом та підходом. Це не має бути насильство, але якщо для вас це органічно і ви відчували себе у школі затиснутою в жорсткі межі – зараз саме час для експериментів.

5. Якщо дитина зробила домашнє завдання і бачить, що дорослий його не перевірив, – у неї знижується мотивація. Тому, якщо ви даєте домашнє завдання, то обов’язково дайте і зворотний зв’язок у зручному для вас вигляді. Також важливо обговорити, що буде, якщо дитина не виконає завдання.

6. І, нарешті, потурбуйтесь, щоб самим не вигоріти. Ми увійшли в цей карантин уже вигорівшими і живемо зараз у режимі енергозбереження. Ми не знаємо, наскільки це затягнеться. І тому вмикаємо турботу про кожен елемент системи – і про себе також.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА:

1. З підлітками важливо встановити жорсткий режим зустрічей. Треба, аби вони чітко знали, що, коли буде, коли вони здають домашнє завдання тощо.

2. Важливо, щоб учитель дав підтримку учням. У тому сенсі, що він має розуміти, як їм складно – насамперед, не спілкуватись одне з одним. Адже головне завдання підліткового віку – входити в контакт зі своєю референтною групою, тобто з однолітками. А вони зараз майже позбавлені цього контакту.

3. Хоча підлітки – вже не малюки, чудово, якщо у вчителя буде можливість їх усіх бачити. Якщо ви можете сказати персональне слово кожному або просто перелічити всіх у загальному чаті – це теж буде важливо. Тому що, не дивлячись на їхній опір дорослим, підліткам треба відчувати себе частиною загалу. Прекрасно, якщо у класі був спільний ритуал – наприклад, вітання або прощання, чи якась особлива фраза. Якщо цього не було – вчителям було б чудово такі ритуали напрацьовувати.

4. Сучасні підлітки технічно просунутіші за нас – і важливо не соромитись просити їх про допомогу. Підліток опирається материнській фігурі. Саме тому, працюючи з дітьми цього віку, вчителькам дуже складно зберегти авторитетні позиції. Коли я працюю зі вчителями, які вчать підлітків, я прошу їх не входити в роль мами. Адже вони постійно потраплятимуть під материнську проєкцію і до них буде опір.

Навпаки: якщо в підлітків буде можливість відчути свою силу, це підніме авторитет учителя в їхніх очах. А якщо згодом ви скажете: “Дивіться, я взагалі цього не розуміла, але завдяки вам змогла опанувати” – це стане зоною їхнього найближчого розвитку. Вони відчують, що допомогли іншому, зробили потрібне і важливе. Якщо вчителька, від якої цього не очікують, раптом опанує інтернет – її “бали” в очах підлітків одразу злетять до стелі.

5. Ця криза може привести нас до нового формату стосунків з учнями. Ви можете сказати: “У мене зараз купа технічних питань, до кого я можу звертатись?”. Або спитати в них, які фільми або серіали вони дивляться, в які ігри грають – це стане можливістю бути в більшому контакті і зрозуміти, чим вони дихають.

СТАРША ШКОЛА:

1. У старшій школі діти зазвичай самі знають, чого їм не вистачає і де в них слабкі місця. Учитель спрямовує їх, відкриває їм двері і насправді більше орієнтується на питання, які вони ставлять. Ну, і сам ставить питання – у чому зараз я можу вам допомогти?

2Говоріть їм, якщо виникають технічні складнощі і просіть поради. І, можливо, якщо в них залишаються сили і час, запропонуйте бути тьюторами, розробниками і “пояснювателями” чогось для інших. Тому що учні будуть краще вчитись у однолітків, ніж у вчителів. 

3. Для старшого школяра вчитель є провідником. Це довірена людина, до якої можна звернутись. Карантин – це час, коли діти можуть поставити вам додаткові запитання, надолужити щось за індивідуальним планом. Учитель час від часу має виходити на спілкування з усією групою, але можна також просто надсилати завдання в месенджер: у нормі, у старшокласників має вистачити послідовності їх виконати. Звісно, це не скасовує особистий контакт, адже це, окрім передачі знань, – підтримка.

Важливо розуміти, що ця криза дає нам можливість обнулитись, вийти з цього в новій якості одне для одного. Це шанс і для вчителів, і для директорів шкіл – передивитись відносини, кордони одне одного. Ця можливість не пов’язана з віком, посадою або обставинами, а виключно з нашим станом і готовністю до змін.

Комунікація в онлайн-просторі: як не потрапити в халепу.

Безпечний інтернет для учнів та освітян.

Дистанційне навчання перевело формат стосунків між учителем та учнями у площину онлайн-комунікацій.

Спілкування вчителів та учнів у режимі онлайн уже стало нормою. Та чи всі учні завжди відповідальні та дисципліновані? На жаль, стандартною є ситуація, коли хтось із них:

*навмисно вимикає камеру та вмикає звук;

*маніпулює тим, що у нього відсутній Інтернет;

*байдикує чи розважається.

А якщо учні зірвали дистанційний урок? Слід розібратися – це пустощі чи навмисний задум? Одна справа, коли учням нудно та вони бажають повеселитися, наприклад, розмалювавши презентацію вчителя. А зовсім інша – якщо вони маніпулюють та запрошують на онлайн-урок сторонніх осіб. Із цією метою деякі школярі створюють групи, запрошують до них незнайомців та публікують посилання на конференцію з пропозицією зірвати урок.

До речі, підступність пранкерів не має меж: вони можуть хамити, голосити, вмикати гучну музику, керувати конференцією, демонструвати непристойні зображення чи навіть рекламувати дитячі товари.

Як навчитися дбати про безпеку та реагувати на такі ситуації?

Є декілька простих правил:

  1.   Встановіть пароль на онлайн урок, а краще – на кожну подію. Надсилайте учасникам пароль для входу заздалегідь та міняйте його для кожного сеансу.
  2.   Не пускайте сторонніх осіб. Не публікуйте посилання на урок у вільному доступі, надсилайте його лише учасникам і зареєстрованим користувачам. Розкажіть учням, до чого може призвести передача посилання третім особам.
  3.   Першим заходить ведучий. Саме ведучий відповідає за те, щоб на онлайн урок не потрапили сторонні особи. Тому не дозволяйте вашим учням приєднуватися раніше.
  4.   Використовуйте «кімнату очікування». Це дасть вам змогу переглядати учасників, перш ніж додати їх до уроку. Адже під час підтвердження легко виявити зайвих осіб.
  5.   «Зачиніть двері», коли всі на місці. Як тільки-но з’являться всі учасники, яких ви чекали, заблокуйте доступ до уроку.
  6.   Вимкніть загальний доступ до екранів учасників. Для того, щоб учасники не могли продемонструвати небажаний контент решті, відключить можливість ділитися змістом своїх екранів.
  7.   Ви маєте змогу видаляти порушників. Звісно, цією функцією слід скористатися лише в екстреному випадку. Наприклад, коли онлайн-заняття заважають вести брати, сестри чи навіть батьки учнів.

Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ:

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА:

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА:

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям!

Освітній серіал для батьків, який допоможе організувати безпечне інтернет-дозвілля дітям

Понад 90% дітей в Україні до 12 років мають доступ до Інтернету.
Особливо "зависати" в гаджетах діти можуть під час карантину.
Інтернет - це можливості для дитини.
Завдання дорослих - показати переваги дистанційного навчання, спілкування та зменшити ризики.
Освітній серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» допоможе організувати безпечне інтернет-дозвілля дітям. Серіал містить 11 серій, тривалість кожної — 8-10 хвилин. Після перегляду ви будете розуміти, що таке кібербулінг, секстинг, сексторшен, які онлайн-ігри безпечні, а які ні, зможете відрізнити шкідливий контент та краще розуміти онлайн-спілкування дітей. Основне завдання цього курсу — навчити батьків допомагати дітям використовувати інтернет та цифрові пристрої безпечно і з користю. Тут ви дізнаєтесь, як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних Інтернет-спілок, сексуального насильства.

Дивіться серіал «Безпека дітей в інтернеті» за посиланням https://bit.ly/3d6sR0h

Бути батьками - часом нелегко. Потрібно багато терпіння і любові. Але сім'я - це надважливо для дитини. Лише турботливі батьки здатні виховати успішних і щасливих дітей.

Ми всі хочемо зробити своїх дітей щасливими. Ми всі бажаємо їм лише найкращого. Але часом стається так, що ми починаємо плутати поняття і впроваджувати свої пріоритети в чуже життя.

Завдання  батьків (як би банально це не звучало) – навчити дітей вчитися. Навчити шукати потрібну інформацію і відокремлювати правду від брехні. Навчити уникати перешкод з найменшими втратами – як фізичними, так і моральними.

Зрозумійте – навчити, а не зробити все за них: не подавати рішення в уже готовому вигляді; не робити можливе і не можливе; не жертвуватися заради них; не догоджати, а любити.  Але… Чим більше ми дітям даємо, тим менше вони вміють і хочуть.

Діти – це насамперед люди, а у всіх людей від переїдання починається гикавка. Не треба наповнювати їх тим, що заважає їм рости і розвиватися.

Необхідно дати лише те, що дійсно допоможе їм стати дорослими і самостійними. Адже вони (всі до одного) рано чи пізно виростуть і будуть хотіти чогось більшого.

Вони хотітимуть мати свої сім’ї, свої гроші. Хотітимуть відстоювати свою думку і робити свої вчинки. Чи зможуть вони це зробити і чим все це закінчиться, залежить багато в чому від вас!

Які принципи потрібно пам'ятати, щоб бути відповідальними батьками:

  • Все, що ви робите, має значення.

Діти навчаються у своїх батьків. Вони бачать і наслідують поведінку батьків. Тому потрібно вчиняти так, як ви хочете, щоб вчиняли ваші діти.

  • Любов батьків не повинна нашкодити.

Усі батьки люблять свою дитину. Але любов не має перетворюватися на вседозволеність.

  • Батьки мають цікавитися життям дитини.

Батьки мають говорити з дітьми, а також їх уважно слухати. Приділяйте щодня щонайменше 15 хвилин нероздільної уваги дитині.

  • Адаптуйте батьківство відповідно до віку вашої дитини.

В кожної дитини свій темп розвитку. І батьки мають слідкувати за віковими особливостями дитини і адаптувати своє спілкування з нею.

  • Встановлюйте і дотримуйтеся правил.

Правила – необхідність налагодження дисципліни.

  • Будьте послідовними.

Послідовність є запорукою дисципліни. Правила для дітей не повинні змінюватися з дня на день. Це змушує дітей плутатися. Тому батькам потрібно переконатися, що правила є логічними та ґрунтуються на поважній причині, а не є їхньою забаганкою.

  • Сприяйте самостійності дитини.

Відповідальні батьки повинні навчити своїх дітей самоконтролю та заохотити до самостійності. Батьки повинні навчити їх приймати відповідальні рішення і не повинні часто втручатися у свій вибір.

  • Ніколи не застосовуйте фізичні покарання.

Фізичні покарання – це насильство, яке неприпустиме у вихованні дитини.

  • Пояснюйте свої рішення.

Не говоріть дитині «бо я так сказав/ла». Пояснюйте свої дії.

  • Ставтеся до своєї дитини з повагою.

До дітей слід ставитися з однаковою повагою. Їхні погляди, думки слід вислухати слухати та оцінювати. Говоріть ввічливо. Це найкращий спосіб навчити їх поважати інших.

Джерело: 
https://cutt.ly/bynLdVW
Будьте щасливі та виховуйте щасливих дітей! 

15 травня - Міжнародний день сім'ї   

Картинки з Днем сім’ї / nature-dent.com

Сім'я – це щастя, любов і удача,

Сім'я – це влітку поїздки на дачу.

Сім'я – це свято, сімейні дати, 

Подарунки, покупки, приємні витрати. 

Народження діток, перший крок, перший лепет,

Віра в найкраще, хвилювання і трепет.

Сім'я – дружна праця і вічні турботи,

Сім'я – це багато вдома роботи.

Сім'я – це складно.Сім'я – це важливо.

Сім'я – це коли Все на світі можливо.

Міжнародний день сім'ї щорічно святкується 15 травня.

У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім'ї. Цей день створений щоб поглибити розуміння питань родини, об'єднати можливості різних країн для розв'язання всіх найсерйозніших питань, пов'язаних із сім'єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає. Отже, 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім'ї, який відзначається щороку 15 травня. Коли зневажаються основні права однієї сім'ї, єдність всієї людської сім'ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

З родини починається життя людини, тут вона формується як особистість. Сім’я - джерело любові та поваги. Будучи основою суспільства, вона залишається берегинею культурних традицій, загальнолюдських цінностей і наступності поколінь.

Міцна сім’я - це щоденна робота і велике щастя. Інколи це невивчені уроки і візити до лікаря. Інколи приготування сніданків і походи по гриби. Це спільні турботи і спільні перемоги. Це свято ще раз нагадує нам про близьких і рідних, яких треба цінувати. Нагадує нам про важливість здорової і міцної родини. Про людей, поруч з якими безпечно і комфортно, які допоможуть пережити негаразди, підтримують і дадуть пораду.

Без перебільшення можна сказати: сім'я - це найважливіше, чим багатий чоловік. Опора, тил, підтримка, розуміння.

Нехай же сьогодні кожен згадає про своїх рідних і близьких, подзвонить, напише, привітає і порадіє за те, який скарб у нього є.

Сьогодні, в День сім'ї, прийміть найщиріші побажання миру та злагоди. Нехай у вашій родині завжди панують любов, взаємодопомога і взаєморозуміння!

Як виховати щасливу дитину?

Всі хочуть, щоб їхні діти були щасливими. В день сім'ї хочемо нагадати кілька правил, які сприятимуть цьому:

  • Будьте щасливі самі

Дослідження психологів встановили зв'язок між мамами, які відчувають себе пригніченими, і поведінковими проблемами у їхніх дітей. Пам’ятайте, у щасливих батьків – щасливі діти. 

  • Навчить дітей будувати стосунки

Скільки батьків насправді витрачають час, щоб навчити дітей ставленню до інших? Найлегше сказати «припини», ніж пояснити, як владнати конфлікт. Навіть якщо він пов’язаний із відібраною братом цукеркою. Розмова не займе багато часу. А заохочення дітей проявляти турботу до інших – навчить їх вирішувати конфлікти та налагоджувати стосунки.

  • Оцінюйте зусилля, а не лише результат

Батьки, які забагато вимагають від дітей, частіше спостерігають тривожність у них. Дослідження показують, що діти, яких хвалили за результат, обирали легше завдання, вони не хотіли ризикувати, бо боялися зробити помилку і втратити статус «найрозумнішого». Діти, яких хвалили за пророблену роботу, обирали складніше завдання, бо їм було цікаво. І вони не турбувалися, що можуть помилитися.

  • Навчайте емоційному інтелекту

Емоційний інтелект - це навичка, а не вроджена риса.

Діти просто «природньо» не прийдуть до розуміння своїх власних емоцій (не кажучи вже про емоції інших). Обговорюйте емоції дитини та навчить її контролювати їх.

  • Вечеряйте разом

Так, сімейна вечеря має значення. Спільні вечері підсилюють зв’язок між батьками та дітьми, укріплюють довірливі стосунки. Дослідження показують, що діти, які регулярно вечеряють зі своїми сім'ями, емоційно стійкіші та менш схильні до девіантної поведінки. Вони частіше звертаються зі своїми проблемами до батьків і більше довіряють їм.

Джерело: https://cutt.ly/xyQKecT

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.