Можливо, ви чули, що мова - це душа нації, бо в ній відзеркалено світогляд народу, його культурні особливості, міфологічні уявлення про світ, те, як розвивалося і змінювалося його самовідчуття. Українська мова має давню історію, вона не штучний продукт і не діалект російської, а справжній нащадок давньої праіндоєвропейської мови.

В Україні 9 листопада, у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця, відзначається День української писемності і мови. Нестор-Літописець був визначною фігурою, він вважається першим істориком Русі та одним з авторів "Повісті врем'яних літ", найдавнішої літописної пам'ятки української мови (XI-XII ст.).

Цікаві матеріали за темою: Українська писемність і мова. Перші україномовні видання з'явилися задовного до поеми "Енеїда"

Зараз ми маємо справу із сучасною українською мовою, яка, без сумніву, продовжує змінюватися і збагачуватися. Ще декілька десятилість тому не знали таких слів як "смартфон", "фідбек" або "блокбастер". Цікаво, що звичні нині звичайні слова колись також були новотворами.

За походженням українська мова неоднорідна: є в ній чимало запозичень зі слов’янських та інших мов. Але найбільший шар словникового запасу української мови становить саме українська лексика. Тому слів "багаття", "бандура", "баритися", "батьківщина", "вареники", "держава", "заздалегідь", "козачок", "лелека", "малеча", "напувати", "самітність", "щодня" не знайдете в жодній іншій мові. Бо є вони питомо українськими. І хоч імена творців цих слів загубилися у вирі часу, все ж авторство деяких лексем збереглося. Наприклад, саме Іван Котляревський в “Енеїді” вперше вжив слова “несамовитий” та “угамуватися”.

Михайло Старицький створив такі слова, як "мрія", "майбутнє", "байдужість", "завзяття", "темрява", "пестливий", "привабливий". До речі, слово "мрія" походить від "мріти", що означає "ледь виднітися, бовваніти".
Леся Українка є авторкою таких на той час неологізмів, як "провесна" та "промінь", а з легкої руки Олени Пчілки в українські мові прижилися слова "мистецтво", "переможець", "променистий", "палкий" і "нестяма". Перу Івана Франка належать такі лексеми, як "отвір", "привид", "чинник".

Тарас Шевченко створив слово "високочолий", "вогняний", "мордуватися", "почимчикувати", "фортеця".
Класик українського красного письменства Іван Нечуй-Левицький є автором лексем "самосвідомість" та "світогляд". На його рахунку також "стосунок", “перепона”, “квітник”, “вигукування”, “сміливість”.
Григорій Квітка-Основ’яненко збагатив українську словесність такими поняттями, як “буденний” та “перемагати”.
Леонід Глібов увів такі мовні одиниці, як “бурмотати”, “пожовкнути”, “соромно”.

Існують також слова-неологізми, себто оказіоналізми, які не є загальновживаними. Створювати такі слова вельми полюбляв поет Павло Тичина (сонцебризно, павутинитися, прометейно, дощоросно, бистроплин), Борис Олійник (владоможець, потойсвіт), Олесь Гончар (бджолинність, сніговерть, знедуховніти) та інші майстри художнього слова.

Мова одночасно гнучка і міцна, як граніт. Але вона не може існувати без людини, без носія живого мовлення. Розмовляйте, співайте, пишіть українською мовою - і вона ніколи "не вмре, не загине".

Цікаві матеріали за темою:

12 ресурсів для вдосконалення української мови

Експрес-уроки української від Олександра Авраменка

Твоя підпільна гуманітарка (канал на YouTube)

All news

Comments:

Only authorized users can leave comments.